Конферанс фрагменту хрестин.
Магічного значення надавали способам ритуального споживання «хрестинної» каші. Наприклад, хрещені батьки споживали страву держаками ложок. Для того, щоб дитина навчилась рано говорити, всі запрошені на хрестини намагались якнайшвидше з'їсти свою частину каші. Переслідуючи ту саму мету, хрещені батьки мали багато розмовляти.
Обрядова їжа була суттєвим елементом давніх обрядів, їх своєрідним кодом. Про ритуальне частування на хрестинах кашею з медом дізнаємося зі старовинної пісні.
До запрошеної на роль «баби» жінки співали:
«Ой бабко моя, ти голубко моя,
Хто ж тебе в баби взяв би, коли б да не я?»
На що «баба» відказувала:
«Ой був би такий, що меду купив,
То він мене, старенькую, в баби попросив.»
Тоді звертались до кума:
«Ой кумчику мій, голубчику мій,
Хто ж тебе в куми взяв би, коли б да не я?»
Кум відповідав тими самими словами, що й «баба»:
«Ой був би такий, що меду купив,
То він мене, молодого, в куми попросив.»
Аналогічне запитання було й до куми .
Тому зараз, шановні гості, кум з кумою змагатимуться між собою! Вони повинні держаками ложок з'їсти кашу зі своїх тарілок. Якщо першим буде кум - то дитина спершу навчиться ходити, а потім говорити. А якщо переможе кума - дитина спочатку навчиться розмовляти.
Отже... почали!
| 
